«Ніколи не можна здаватися. Потрібно боротися, навіть якщо ШАНСИ залишаються мінімальнИМИ».

Міхаель шумахер

Formula-1
Справжні королівські перегони
Як все починалося
Перші перегони
Історія Формули-1 почалася з чемпіонату Європи автоперегонів Гран-прі, який проводився в 1920-і і 1930-і роки. Організації, що беруть участь у Гран-прі, сформулювали перший регламент проведення чемпіонату світу перед Другою світовою війною і запланували його введення в дію на 1941 рік, але аж до 1946-го ці правила не були формалізовані остаточно.
У 1946 році нещодавно утворена ФІА представила правила так званої «Формули-1», які вступали в дію з 1947 року. Разом з тим, ще в тому ж році організатори трьох Гран-прі провели перегони за регламентом «Формули-1». У 1948 році до «Формули-1» приєднався клас «Формули-2». Ще молодший клас «Формула-3» був введений в 1950 році. За первинною схемою передбачалося, що клас «Формула-1» призначався виключно для проведення світової першості, клас «Формула-2» - для проведення першості континенту, «Формула-3» - для національних чемпіонатів і так далі.
У 1950 у ФІА було вирішено занести результати окремих гонок у класі «Формула-1» до спільного протоколу чемпіонату світу. Перший такий Гран-прі пройшов на англійській землі на автодромі Сільверстоун. До 1958 року чемпіонат світу був виключно особистим, потім очки стали нараховуватися і конструкторам болідів (так званий Кубок конструкторів).
Заснування Формули-1
Перший чемпіонат світу Формули-1 пройшов у 1950 році, його виграв італієць Джузеппе Фаріна на Альфа Ромео. Фаріна лише ненабагато випередив свого партнера по команді аргентинця Хуана-Мануеля Фанхіо, що у наступні 7 років 5 разів ставав чемпіоном світу. Фанхіо запам'ятався одним з найбільших гонщиків Формули-1 і довгий час був рекордсменом за кількістю чемпіонських титулів.
Першим технологічним нововведенням у Формулі-1 стали задньомоторні боліди компанії Купер. До цього в гонках Гран Прі 1934-1939 команда Auto Union вже використала задньомоторний болід конструкції Фердинанда Порше, але ці боліди відрізнялися дуже складною поведінкою на трасі, в той час як Купер T43/T51 славилися дуже хорошою керованістю, але слабким мотором. Джек Бребема (команда «Купер») виграв чемпіонські титули 1959 і 1960 років, а в 1961 році вже всі учасники чемпіонату перейшли на задньомоторну конструкцію автомобілів.
Alfa Romeo 159.
За кермом цього боліда Фанхіо виграв чемпіонат світу 1951 року

Одні з найкращіх болідів Формули-1 того часу.

Нинішній пілот команди Формули-1«Ред Бул Рейсінг» Макс Ферстаппен отримав досвід водіння класичним болідом «Honda 1965 RA272» напередодні Гран-прі Японіїї у 2019 році.
ЗОЛОТА ДОБА
Розквіт Формули-1
1981 рік ознаменувався підписанням першого договору згоди - документа, що регламентує відносини між командами Формули-1 і FIA.
Згідно з Угодою всі права на телевізійні трансляції перегонів Формули-1 були передані новоствореній компанії «Управління та просування Формули-1» (FOPA) (пізніше відома як Formula One Management (FOM)), директором якої став Берні Ікклстоун. Ця ж компанія пізніше розподіляла доходи від трансляцій. Згідно з Договором Згоди 47% доходів від телетрансляцій передавалося командам, 30% - FIA і 23% — Компанії «Управління та просування Формули-1» (тобто власне Ікклстоуну). З тих пір Ікклстоуна не без підстав називають «босом Формули-1».
1980-ті роки були ерою турбодвигунів. Перший двигун з турбонаддувом був застосований командою Рено в 1977 році. До 1987 році потужність моторів перевищувала 1000 к. с., що і до цього дня є рекордом для автомобілів з відкритими колесами. З метою зниження швидкостей в 1984 році FIA обмежила розмір паливного бака. Чим менше палива в баках, тим з меншою потужністю може працювати двигун протягом того ж проміжку часу. Таким чином, якщо команда хотіла зберегти колишню потужність і швидкість мотора, їй довелося б здійснювати зайвий піт-стоп для дозаправки боліда. У 1988 році було введено обмеження на допустимий тиск наддування, а в 1989 році турбодвигуни взагалі були заборонені.

У 1980-і роки в чемпіонаті утворилася група так званих топ-команд: Ferrari, McLaren, Williams, Бенеттон (зараз називається Рено).
Кінець 1980-х і початок 1990-х років пройшов під знаком легендарного протистояння Айртона Сенни і Алена Проста. Саме через нього сезон 1988 багатьма визнається найкращим в історії чемпіонатів світу: пара Прост-Сенна, яка виступала разом у команді McLaren, здобула 15 перемог на 16 Гран-прі (16-а перемога дісталася Герхарду Бергеру, який закінчив гонку лідером на першому для Ferrari Гран-прі Італії без «Комендаторе» Енцо Феррарі). Крапка в суперництві була поставлена в 1994 році, коли Ален Прост завершив свою кар'єру, а Сенна потрапив в смертельну аварію на Гран-прі Сан-Марино 1994. Смерть одного з найвидатніших гонщиків потрясла весь світ і сильно вплинула на стандарти безпеки. Після загибелі Сени загинув лише один пілот (Жуль Б'янкі).

Стрімкий прогрес технологій і прихід великих автовиробників у Формулу-1 привели до величезного зростання витрат. На початок XXI століття бюджет багатьох команд Формули-1 становив кілька сотень мільйонів доларів на рік. Це призвело до того, що з 1990 року 28 команд покинули Формулу-1 через брак коштів для конкуренції з лідерами чемпіонату.

На фото Ален Прост
«Ferrari 412T2» Жана Алезі на Гран-прі Канади 1995 року

Нове тисячоліття
Епоха Міхаеля Шумахера
Початок XXI століття у Формулі-1 пройшов під безумовним домінуванням команди «Феррарі»: з 2000 по 2004 рр.. пілот Феррарі Міхаель Шумахер виграв всі чемпіонські титули, а сама команда завоювала Кубок конструкторів. У цей час Шумахер є семиразовим чемпіоном (він взяв ще 2 титулу в 1994 і 1995 рр.., виступаючи за команду Benetton). Йому ж належить безліч інших рекордів у Формулі-1. У 2001, 2002 і 2004 роках перевага болідів Феррарі була настільки великою, що італійська команда не залишила решті жодного шансу. Колосальна перевага однієї команди над іншими могла бути однією з причин численних змін в спортивному регламенті.
У 2003 рекорд Фанхіо був побитий — Шумахер завоював шостий титул. Вигравши 12 з 13 перших гран-прі 2004 року Шумахер достроково став чемпіоном світу в сьомий раз, що стало ще одним рекордом «Формули 1».

10 вересня 2006 року стало відомо, що семикратний чемпіон світу по автоперегонах у класі «Формула 1» Міхаель Шумахер піде із спорту після закінчення цього сезону. Про це повідомила команда «Феррарі».

Нова ера Формули-1 супроводжувалася і скандалами. На Гран-прі Австрії сезону 2002 лідируючий Рубенс Баррікелло за наказом своєї команди Феррарі пропустив вперед свого напарника Міхаеля Шумахера, щоб той набрав більше очок у боротьбі за чемпіонський титул. Це викликало обурення серед глядачів, і з тих пір у Формулі-1 заборонена командна тактика, тобто явні вказівки гонщикові від керівництва команд. Перед сезоном 2011 командна тактика знову була дозволена.
«Секрет — хоча насправді це ніякий не секрет — полягає в любові до своєї справи, мотивації, енергії та дисципліні».
Міхаель Шумахер
семиразовий чемпіон світу, володар численних рекордів «Формули-1»

Домінування «Ред Булл» та «Мерседес»

У новому десятилітті розпочав своє домінування Себастьян Феттель, проте вже з 2014 року команді «Мерседес», її пілотам там її болідам немає рівних і невідомо коли це домінування припиниться. Льюїс Гемілтон в 2020 році побив, здавалось би, вічний рекорд Міхаеля Шумахера за кількістю перемог у Формулі-1. Льюїс виграв Гран-прі Португалії. Це була 8-а перемога Гемілтона в сезоні і 92-а в кар'єрі (91 перемога - рекорд Шумахера).

Що далі?
Сезон Формули-1 у 2020 році закінчився. І вже триває підготовка до нового сезону. Серед них і підписання угод із трасами на проведення етапів. Наступний сезон обіцяє бути видовищним, бо свій перший сезон у Формулі-1 за команду «Хаас» проведе син Міхаеля Шумахера — Мік Шумахер.
На фото
Мік Шумахер
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website